Антон Шухнін vs. В’ячеслав Беліменко: інформаційна війна «російських агентів»

В’ячеслав Беліменко і Антон Шухнін

Два бізнесмена із сумнівною репутацією затято змагаються у закидах, хто з них більше працює на ворога.

Антон Шухнін продає росіянам підсанкційний брендовий одяг з Європи. В’ячеслав Беліменко отримав паспорт РФ і допомагає «російській мафії» відмивати гроші через оборудки з нерухомістю в країнах ЄС. І організував замах на вбивство Антона Шухніна, який викрив «угрупування Беліменка» у Києві. Як пише у своїй статті для проектів CRiME і [гучні справи] оглядач Віктор Лікарчук, ми навіть не підозрювали про існування отих дивних персонажів, доки випадково не наштовхнулись на цю маячню на сайтах новин.

Схоже, Антон Шухнін і В’ячеслав Беліменко не шкодують грошей, щоб полити один одного лайном в українських ЗМІ. І, водночас, відбілити власну репутацію, прибираючи розміщений опонентом компромат на деяких сайтах. Автор цих рядків навіть не встиг дочитати викривальну статтю про Шухніна, як її видалили зі сторінок одного поважного і непідкупного інтернет-видання і замінили відром помиїв на голову Беліменка.

Здоровий глузд підказував оминути цю «битву титанів». Але інтуїція говорила про те, що в купі гною, розкиданого «правдорубами», можна знайти декілька перлин. І інтуїція мене не підвела.

По-перше, є підстави вважати, що обвинувачення, які закидають один одному В’ячеслав Беліменко і Антон Шухнін, почасти правдиві. По-друге, здається, ми з’ясували причину, чому ці «д’артаньяни» схрестили шпаги (і це трохи схоже на справжній детектив).

Та про все по порядку. І почнемо ми із кейсу Беліменка.

Кейс Беліменка. Загадковий торговець нерухомістю

В’ячеслав Беліменко

Від початку компромат на Беліменка розганяли через австрійське інтернет-видання MeinBezirk. Легко перевірити, що це не фейкове медіа, воно цитоване і в світі, і в Україні.

Стаття з’явилася на сайті видання 5 червня цього року, та невдовзі за посиланням на публікацію почала видаватись помилка «404».

Втім, копія лишилася на archive.org. А переклад українською – в багатьох наших медіа. Понад те, 12 червня MeinBezirk опублікував іншу статтю – з таким самим фактажем, але іншими словами й під іншим авторством.

Так от. У статтях говориться, що Беліменко В’ячеслав Григорович народився в Києві у 1976 році. До 2014 року він залишався маловідомим бізнесменом із сукупною заборгованістю перед банками понад мільйон євро. «Після того, як російська армія захопила Кримський півострів у 2014 році, В’ячеслав Беліменко вказує, що проживає в Криму й отримує в Москві громадянство Російської Федерації», - стверджують автори.

У статтях стверджується, що на території Російської Федерації у В’ячеслава Беліменка бізнесу не було. Але в цей же час він купує нерухомість в елітному житловому комплексі «Філі гранд» у центрі Москви. Квартири в цьому ЖК коштують від 200 до 900 тисяч євро.

Після початку повномасштабної війни В’ячеслав Беліменко отримав дозвіл на проживання в Іспанії і у Словаччині. «При цьому для оформлення документів він надав фіктивні довідки: щонайменше Беліменко не повідомив міграційну службу про те, що має російське громадянство, - стверджують автори. - Як стало відомо з наших джерел, В’ячеслав Беліменко активно допомагає росіянам обходити санкції. Йому належить компанія Smart NV s.r.o. у Словаччині. А також є кілька підконтрольних підприємств в Казахстані, які виступають «прокладками» для обходу санкцій».

Юросіб, записаних на Беліменка в Казахстані, автор цих рядків не знайшов. А от наявність в його активі словацької Smart NV s.r.o. легко підтверджується через місцеві реєстри.

Стосовно Smart NV s.r.o. автор видаленої з MeinBezirk публікації пише:

Юридична особа Smart NV s.r.o. протягом кількох останніх років придбала близько 10 автомобілів.

Схема обходу санкцій В’ячеславом Беліменком виглядає дуже просто: автомобілі купуються в ФРН словацькою компанією, далі вони нібито продаються казахстанській компанії (під контролем Беліменка), в результаті за митними документами вони нібито відправляються в Казахстан, але насправді через європейські країни потрапляють спочатку в Білорусь, а потім і в Росію.

Придбані ним Mercedes зараз розсікають дорогами Москви, а спортивне BMW продається за понад 200 тисяч євро на російських автомобільних сайтах.

У червні 2023 року ЄС заборонив постачання в Росію автомобілів, але для багатьох контрабандистів, серед яких, схоже, і Беліменко, обмеження лише стали можливістю для заробітку. У квітні 2024 року обхід санкцій, відповідно до директиви ЄС, став кримінальним злочином.

Видання стверджує, що В’ячеслав Беліменко активно скуповує земельні ділянки під забудову на узбережжі Коста-дель-Соль в Іспанії. Нібито торік він став власником чималого наділу в Марбельї (провінція Малага). Йдеться одразу про п’ять земельних ділянок прибережної зони, вартість яких з урахуванням податків становить понад два мільйони євро.

Посилаючись на джерело, наближене до В’ячеслава Беліменка, автори австрійського видання стверджували, що на земельні ділянки в нього грандіозні плани – там він хоче побудувати ціле котеджне містечко на «відмиті» гроші росіян. Розміщення земельних ділянок дозволяє Беліменку «розгулятися», адже землю він придбав у кількох десятках метрів від морського узбережжя.

Для втілення цих амбітних планів у листопаді 2024 року Беліменко створив в Іспанії свою юридичну особу – Smart NV Development Spain SL. Автори MeinBezirk вважають, що «ця компанія зараз розробляє проєкти будівництва житлових котеджів, які найближчим часом Беліменко збирається побудувати в Марбельї, а потім продати».

Насправді, підозрюю, це не зовсім так. Оскільки, згідно реєстраційним даним, Smart NV Development Spain SL є агенцією нерухомості. Та це не принципово.

Підсумуємо. Із публікацій в MeinBezirk, підхоплених українськими медіа, випливають наступні твердження:

• В’ячеслав Беліменко має російський паспорт;
• він володіє дорогою нерухомістю в Москві;
• Беліменко займається «сірим» експортом підсанкційних товарів до країни-агресорки;
• гроші незрозумілого походження В’ячеслав Беліменко вкладає у землю і нерухомість в курортній провінції Іспанії.

Ми зі свого боку можемо незалежно підтвердити лише останнє твердження. Стосовно перших трьох – ані спростувати, ані підтвердити ми не в змозі.

Акцентую увагу, що «австрійський витік» на Беліменка стався на початку червня. І сам по собі ні як не пов’язує його з іншим персонажем – Антоном Шухніним. І там практично нічого про активність Беліменка в Україні.

Однак починаючи з серпня цього року вже через наші місцеві джерела – новинні сайти, Telegram-канали та популярних блогерів – просувається (приклад, тут), на додаток до вже опублікованої, наступна «компра»:

В Україні В’ячеслав Беліменко легалізує гроші, отримані з російського бізнесу, масово скуповуючи елітну нерухомість на компанії, оформлені на номінальних осіб – матір, колишню дружину та ріелторів. Однією зі спільниць Беліменка у Києві є засновниця агентства нерухомості «Зе Ярд» Яна Рудковська, яка зараз проживає в Дубаї та активно продає квартири росіянам у комплексі Oak Yard Residences, в який інвестував і сам Беліменко.

При цьому інформація подається уже в контексті Антона Шухніна, на якого буцімто В’ячеслав Беліменко влаштував замах, перед тим шляхом шахрайства заволодівши його коштами. Понад те, стверджується, що злочинна діяльність Беліменка нібито викрилась завдяки Шухніну.

Як цитують потерпілого-правдоборця «Українські новини», Антон Шухнін «планував орендувати приміщення у Києві на вул. Верхогляда, 18. Але власник будівлі – компанія «Алла Плюс» – просто взяв гроші і зник. Як пізніше з'ясувалося, ця фірма перебувала під контролем Беліменка».

«Ні замах, ні брудні інформаційні атаки не зупинять мене, - заявив Антон Шухнін. - Ми працюємо в правовому полі і досягнемо того, щоб злочинці та шахраї з організованої групи Беліменка понесли покарання згідно з законом».

Перед тим, як розібратись, що насправді відбувається, зупинимось на інформаційних атаках на Шухніна.

Кейс Шухніна: шмоттєвий схематозник і патентний троль

Антон Шухнін після зустрічі із «кілерами Беліменка»

Шухнін Антон Сергійович, 1989 року народження, родом із Донецька. Власник торгової марки «Доміно», торговець непристойно дорогим одягом класу luxury. Імовірно, у нього є сестра Шухніна Катерина Сергіївна (у минулому теж торгувала преміальним шматтям, а зараз – інфоциганка), але то зовсім інша історія.

Інтенсивна інформаційна атака на Шухніна з боку Беліменка почалася у серпні цього року і триває донині. Торгівцю luxury закидають те саме, що й він Беліменку – співпрацю з ворогом.

Пишуть, що Антон Шухнін, коли у 2014-у Росія анексувала Крим і вторглася на його рідний Донбас, переїхав на захоплений ворогом півострів і зареєстрував там общество с ограниченной ответственностью «Домино Групп». Цей факт підтверджується даними із реєстрів окупантів.

Таким чином Антон Шухнін (суто теоретично) скоїв правопорушення, передбачене ст. 110-2 Кримінального кодексу України. Але йому за це нічого не було.

Де-юре кримська «контора» Шухніна закрилась у 2018-у. Але недоброзичливці наполягають, що у Ялті досі працює бутик Domino Eight (набережна ім. Леніна, 21) з публічним позначенням DOMINO GROUP PROJECT у профілях.

У червні 2022-го, після повномасштабного вторгнення країни-агресорки, Шухніна раптом зацікавив ринок спекотного Казахстану. Він реєструє в Алмати ТОВ «Доміно Бутік». Підозри викликає те, що на той момент країни Заходу вже ввели чимало санкцій проти РФ, у тому числі на імпорт предметів розкоші, до яких відноситься товар Шухніна. Казахстан же став одним із осередку «сірого» реекспорту «підсанкційки» в Росію.

Тож у злостивців є підстави натякати, що брендовий одяг, буцімто ввезений в Казахстан, Антон Шухнін перенаправляє якщо не в Москву, то в Крим, де, не дивлячись на юридичну ліквідацію, досі діють бутіки під брендом «Доміно».

Ворогуюча сторона якось не надто звертає увагу на те, що, окрім сумнівної торгової діяльності, Антон Шухнін – відомий у вузьких колах «патентний троль». Уже кілька років цей ділок намагається зареєструвати на себе права інтелектуальної власності на бренди luxury одягу. З очевидною метою «подоїти» як справжніх власників брендів, так і своїх конкурентів.

Дані оприлюднених судових проваджень свідчать про системність дій Шухніна щодо реєстрації торговельних марок відомих брендів. Зокрема, італійські компанії Stefano Ricci S.P.A. та Jacob Cohen Company S.P.A. подавали до суду позови, пов’язані з його реєстраціями. У справі Stefano Ricci провадження залишили без розгляду, а в позові Jacob Cohen Антон Шухнін спочатку відсудив право на знак JACOB COHEN собі, а за іншим позовом Jacob Cohen s.p.a. програв – суд скасував його свідоцтво 199402 на знак JACOB COHEN.

Тобто, Шухніну властивий авантюризм з розмахом.

Одного разу на вулиці Верхогляда

Якщо вірити документам, розміщеним в Єдиному державному реєстрі судових рішень, події, що призвели до цього жабагадюкингу, беруть початок 21 листопада 2024 року. Тоді Антон Шухнін зацікавився орендою нежитлових приміщень площею 400 кв. м. на Новопечерських Липках – за адресою вул. Верхогляда, 18.

Власник приміщень – ТОВ «Алла плюс», зареєстроване у Києві у травні 2024 року. Зараз кінцевим бенефіціаром фірми вказана така собі Ярошенко Наталя Валентинівна. Але до того, як у Шухніна виник нездоровий інтерес до квадратних метрів на Новопечерських Липках, «Аллу Плюс» контролювали люди із оточення В’ячеслава Беліменко.

Зокрема, Беліменко Ніна Миколаївна.

Згодом Антон Шухнін стверджуватиме, що В’ячеслав Беліменко від самого початку планував «кинути» його на гроші. Однак судові документи наводять на підозру, що, імовірно, підступний план був саме у Шухніна.

Якщо вірити судовим ухвалам, щодо оренди на Верхогляда, 18 Антон Шухнін не контактував безпосередньо з кимось із Беліменків. Переговори відбувались з ріелторкою – якщо не помиляюся, такою собі Мариною Малий. Саме із нею він домовився, що договір буде укладено 1 грудня 2024 року, і саме їй він передав завдаток у $18 тис.

А далі відбувалося наступне. Минув грудень 2024-го, потім – січень цього року, а договір усе ніяк не укладався. І 12.02.2025 року Антон Шухнін іде до Шевченківського управління Нацполіції у місті Києві і пише заяву про скоєння стосовно нього кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 ККУ. Тобто, шахрайства, скоєного групою осіб, що завдало потерпілому значної шкоди.

У цей же день слідчий, що заходився розслідувати можливі шахрайські дії працівників ТОВ «Алла Плюс», визнав Шухніна потерпілим і цивільним позивачем у справі. Що дало підставу Шухніну вже 14 лютого звернутися до Шевченківського райсуду з клопотанням накласти арешт на усе нерухоме майно ТОВ «Алла Плюс» на вулиці Верхогляда, 18. Суд, розглянувши це клопотання, Шухніну відмовив, бо ні «Алла Плюс», ні її працівники на той момент у кримінальному провадженні не фігурували.

Антон Шухнін повторив спробу через місяць, 14 березня. Але й тоді Шевченківський райсуд не пристав на його бік, зазначивши, що вартість майна, арешту якого він домагався, не співрозмірна з імовірно нанесеною йому шкодою ($18 тис. проти кількох мільйонів).

На той момент, згідно ухвалі іншого, Печерського райсуду, пройшов тиждень, як зникли підстави вважати, що стосовно Антона Шухніна було скоєно шахрайство. 7 березня ріелторка, з якою Шухнін безпосередньо вів перемовини про оренду, перевела на його особистий рахунок у «Приватбанку» всю суму авансу - $18 тис.

Із судових рішень випливає, непримітна, але значна обставина. Антон Шухнін не вимагав повернення отих $18 тис. ні в судовому, ні в позасудовому порядку. Схоже, він свідомо доводив справу до криміналу. Очевидно, гра йде на значно більшу суму.

Ситуація сягнула апогею 23 травня, коли, за словами Шухніна, Беліменко влаштував на нього замах (вже після цього обидва персонажі перейшли до публічного протистояння).

Напад на Шухніна розслідує слідчій відділ Печерського ГУНП за ч.2 ст. 296 ККУ. Це – не замах на вбивство, а хуліганство, скоєне групою осіб (так зазвичай кваліфікують вуличну бійку, наприклад).

В публікаціях про напад на Шухніна, буцімто організований Беліменком, стверджується, що власника торгової марки «Доміно» побили біля його домівки. Але із судових ухвал по справі (наприклад, тут) випливає, що Антон Шухнін зазнав каліцтв приблизно о 13:30 на вулиці Верхогляда. Він там не живе. Але там знаходиться нерухомість Беліменка, на яку Шухнін відчайдушно намагається накласти арешт.

На мою скромну думку, ми тут маємо справу із невдалою спробою торговця luxury шматтям трішки «обезжирити» підпільного рантьє. Тож буду вболівати за обидві команди.

Віктор Лікарчук, спеціально для проектів CRiME і [гучні справи]

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.