Новий Цивільний кодекс і примара середньовіччя

Народні обранці «народили» законопроект, наповнений нісенітницями.

Верховна Рада 28 квітня без жодних обговорень ухвалила в першому читанні законопроєкт нового Цивільного кодексу. Мова йде про 1949 статей — це 800-сторінковий документ, де лише перелік законів, які втратять чинність чи будуть змінені в результаті ухвалення цього кодексу, налічує 36 сторінок. Цей проєкт не лише вносить багато змін у правовідносини, але й додає низку нових визначень та формулювань, які вимагають розʼяснення. Адже навіть профільний комітет та уповноважений з прав людини наголошують на неузгодженості та незрозумілості застосування певних термінів та мовних конструкцій. Чи всі народні обранці прочитали цей законопроєкт, порівняльну таблицю на 1643 сторінки та розуміють значення нових термінів — питання риторичне. Проте вже є 254 голосів «за» і на підготовку до другого читання відвели 21 день. The Page аналізує головні претензії до законопроєкту та аргументи його прихильників.

Чому у новому Цивільному кодексі стільки помилок та неузгодженостей

Руслан Стефанчук під час представлення законопроєкту у Верховній Раді наголосив, що документ розроблявся давно, із залученням усіх галузевих фахівців — від суддів до науковців, з широкими консультаціями з громадськістю. Тому, нібито, все має бути враховано та узгоджено.

«Понад сім років роботи системної робочої групи, два місяці громадського обговорення на офіційному вебсайті та понад пів року активних громадських дискусій. Це відповідь для тих, хто розповідає, що проєкт робиться нібито поспіхом», — заявив Стефанчук.

Проте довгий термін розробки та наукові ступені залучених фахівців автоматично не гарантують якості законопроєкту. Головне науково-експертне управління Верховної Ради зазначає, що закону бракує чіткості: в ньому немає чітких критеріїв розмежування приватно- та публічно-правових відносин; одночасно застосовуються терміни «приватний» та «цивільний», але визначення «цивільних відносин» немає. Чітко не визначено у проєкті й співвідношення між поняттями «приватне» та «цивільне», ототожнюються поняття «право» та «законодавство» тощо.

І це згадки лише про основоположну термінологію. Загалом висновок Головного науково-експертного управління містить 67 сторінок зауважень та пропозицій. Ще 39 сторінок зауважень направив Уповноважений з прав людини.

Окрім цього, в законопроєкті — десятки випадків неузгодженості застосування термінології, використання нових термінів, які не мають визначення, або використання одночасно кількох синонімів, які лише заплутують. Наприклад, законопроєкт вводить поняття «осідок» поруч із «місцем проживання» та «місцем перебування».

Яскравим прикладом суперечливого використання термінології є пропозиція визнати всіх повнолітніх дочок і синів «дітьми». Законопроєкт пропонує, щоб у відносинах з батьками повнолітні дочка та син зберігали «юридичний статус дитини незалежно від досягнення повноліття».

Попри ці численні хиби, автор законопроєкту наполягав, що його потрібно терміново ухвалювати в першому читанні, а далі — «всіх почуємо». Аргументів, чим продиктована терміновість ухвалення такого «сирого» тексту, не прозвучало.

800 сторінок за два тижні: що не так з експертизою Цивільного кодексу

Законопроєкт, автором якого є голова Верховної Ради, розглянули з неймовірною швидкістю. На аналіз та опрацювання 1949 статей Комітету Верховної Ради з питань правової політики та іншим учасникам «виділили» лише 15 днів: 9 квітня законопроєкт надали на ознайомлення, а 24-го вже було позитивне рішення комітету.

Водночас Міністерство юстиції України відверто повідомило, що за такий короткий термін проаналізувати новий законопроєкт не може: «З огляду на те, що аналіз законопроєкту № 15150, зважаючи на його обсяг (803 сторінки) та наявність суттєвих відмінностей, вимагає більш тривалого часу, а також необхідності отримання та узагальнення позицій усіх залучених органів влади (21 орган влади), позицію Мін’юсту буде додатково надіслано після завершення всебічного опрацювання».

Мін'юст також зазначив, що до попереднього законопроєкту Цивільного кодексу України (Кодексу права приватного) №14394 тих же авторів він подав 211 сторінок зауважень та пропозицій, і частина з них залишається актуальною і для нового законопроєкту (тобто не врахована).

Також усі залучені до розгляду учасники — Служба безпеки України, навчальні заклади та експертні інституції — заявили, що вже підготували або готують свої пропозиції до другого читання. Ці всі пропозиції, а також правки від народних депутатів комітет має опрацювати так само за декілька тижнів. Чи встигнуть хоча б ознайомитися з ними громадяни — питання знову риторичне.

Як новий Цивільний кодекс приховували від громадськості

Деталі цього законопроєкту, який «розроблявся понад сім років із залученням 300 фахівців та десятками обговорень», не були відомі громадськості і з суспільством попередньо не узгоджувалися, інакше претензії б лунали до його винесення на голосування. Нагадаємо, 22 січня оприлюднили попередній варіант проєкту Цивільного кодексу №14394. Тоді громадськість швидко виявила в ньому суперечливу норму про шлюб за рішенням суду для 14-річних, які завагітніли чи народили дитину. Під тиском суспільства цю норму вже 6 лютого обіцяли виключити, хоч автори й не визнали її хибності.

Як зазначив тоді Руслан Стефанчук, «юридичні аргументи за впровадження шлюбу за рішенням суду — однозначні», але цю норму вирішили вилучити лише через те, що суспільство «сприймає її неоднозначно», і це може поставити під ризик ухвалення всього кодексу. Тобто робоча група не просто 7 років не розуміла, що в цій нормі не так, а й не радилася з громадськістю. Прибрали її лише для того, щоб закон «пройшов», хоча зрештою замість того законопроєкту внесли інший.

28 квітня у Верховній Раді проголосували за новий законопроєкт №15150, на ознайомлення з яким у громадськості був час лише з 9 квітня. Найбільші претензії стосуються впровадження елементів звичаєвого права та моралі, втручання в особисте та сімейне життя, новел щодо права власності. І ці норми, на жаль, стали відомі широкому загалу вже після ухвалення законопроєкту в першому читанні.

Домострой або сімейні цінності під примусом: що таке доброзвичайність

Обурення суспільства викликало введення категорії «доброзвичайності» — тобто норм моралі як підстави для обмеження прав людини, втручання в особисте та сімейне життя і навіть рішень суду.

Ст. 32 Конституції України передбачає, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. У ст. 317 проєкту ЦК також декларується, що дискримінація фізичної особи за ознаками індивідуальності заборонена. Водночас у тій же статті вказано, що не є дискримінацією встановлення відмінностей чи обмежень, зокрема для «захисту доброзвичайності».

Категорія «доброзвичайність» (boni mores) означає сукупність моральних норм та принципів, стандартів етичної поведінки та загальновизнаних уявлень про належну поведінку, усталених у суспільстві. Для прикладу, в частині суспільства усталеною нормою є обов’язкове носіння хіджабу чи хустини. І це найбільш безневинний приклад, враховуючи, що звичай національної меншини (спільноти) або корінного народу визнається ст. 7 ЦК джерелом приватного права.

Як пояснив один зі співавторів закону, депутат Ігор Фріс: «Добрі нрави (boni mores) — це імперативні правила громадянського суспільства», в межах яких, разом з законами, і мусить жити людина. Хоча він же визнав неоднозначність використання звичаїв.

«В когось вони (добрі звичаї) добрі і моральні. А інші так не думають. Приклад простий: заборона носити хіджаб. Для когось це дискримінація. А наші моральні засади це підтримують», — заявив нардеп Ігор Фріс.

Ці нечіткі «моральні норми» пропонують застосовувати до різноманітних правовідносин. Згідно зі ст. 6 ЦК, «всі приватні відносини регулюють з урахуванням доброзвичайності». І це не просто «урахування»: наприклад, сама здатність фізичної особи мати цивільні права, не визначені Конституцією чи законом, прив’язана до несуперечності доброзвичайності. Так само особистим благом людина може розпоряджатися у межах та у спосіб, які не суперечать, зокрема, доброзвичайності.

Право на свободу природного існування фізичної особи також обмежене вимогами доброзвичайності. Те ж стосується права на донорство. Навіть своїм тілом після смерті людина може розпоряджатися лише так, щоб це не суперечило доброзвичайності.

Право на честь, тобто позитивну соціальну оцінку особи з боку оточуючих, за Цивільним кодексом, у людини виникатиме тільки якщо її поведінка узгоджена з доброзвичайністю.

Тією ж «доброзвичайністю» суд може керуватися, щоб вживати примусових заходів для примирення подружжя. Виховувати дітей батьки також мають так, щоб це не суперечило доброзвичайності. Окрім немайнових прав, доброзвичайність впливає на недійсність договорів, угод, заповітів, обіцянки винагороди тощо. Всього термін «доброзвичайність» використовується в кодексі 45 разів.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини застеріг, що існує ризик довільного тлумачення та застосування «доброзвичайності», що може призводити до дискримінаційного обмеження прав осіб за їхніми певними персональними ознаками: «Відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у поєднанні зі статтею 8 цієї Конвенції, будь-яка різниця у ставленні повинна мати об’єктивне і розумне виправдання.

«Критерії, що базуються на оціночних поняттях без чіткої конкретизації, не відповідають вимогам передбачуваності закону та правової визначеності, які є складовими верховенства права», — підкреслив омбудсмен Дмитро Лубінець.

Окрім «доброзвичайності», в проєкті Цивільного кодексу також вживаються оціночні поняття «негідна поведінка», «аморальний вчинок» без чітких визначень та критеріїв оцінювання. Наприклад, за «негідну поведінку» можна вимагати повернути дошлюбне прізвище або відмовити в утриманні падчерки чи пасинка.

Як новий Цивільний кодекс допомагатиме узаконювати крадене

Якщо у громадян найбільше обурення викликало вторгнення в особисті права на підставі «моралі», то професійна спільнота правників наголошує на іншій загрозі — можливості «швидко узаконити викрадене у держави майно».

Як зазначає Українська Природоохоронна Група: «Вкрадені у держави ліси, річки, заповідні території, пам’ятки археології достатньо буде внести до реєстру, заплативши «чорним реєстраторам», — і держава, і громада фактично втратять право за них судитися».

За проєктом Цивільного кодексу існує тільки те, що внесено в публічний реєстр, причому особа не може посилатися на незнання відомостей, що підлягають публічності. При цьому відсутність доступу до реєстрів у період дії воєнного стану взагалі не враховується і кожен зобов'язаний вміти користуватися інформацією з реєстрів.

Також у Цивільному кодексі вводять правило конкуренції прав на один об’єкт: в пріоритеті той, хто першим подав заяву з реєстраційною дією. А запис у реєстрі, внесений навіть незаконно, не підлягає виключенню за наявності добросовісного набувача. Всю книгу 9 «Публічність прав цивільних», яка вводить поняття публічного реєстру та пов’язаних з ним правовідносин, за словами заступниці міністра юстиції Олени Ференс, Міністерство юстиції пропонувало повністю виключити ще в попередньому законопроєкті.

Змінюється також зміст поняття «добросовісного набувача»: тепер, якщо хтось заволодів чужим нерухомим майном (захопив земельну ділянку чи архітектурний об’єкт) і продовжує ним володіти 10 років, то він набуває право власності на це майно.

Щоб посилити права того, хто заволодів чужим майном, повертається середньовічний інститут «посідання» — здійснення особою фактичного контролю над річчю (зайняття, огородження, обробка) безвідносно до наявності у цієї особи юридичного титулу на річ. Наявність у посідача правомірної підстави посідання презюмується, якщо не доведено іншого. Як зазначають адвокати: «Отже, приїхали, встановили огорожу, отримали «посідання», повідбивались з охороною від активістів, «попосідали» певний час — маєте законне право власності, а справжнього власника позбавлять його прав на майно».

Також, згідно зі ст. 404 проєкту ЦК, позбавити права власності тепер можна буде, «якщо цього вимагає публічний інтерес» — інтерес держави, суспільства, територіальної громади, а також важливі для великої кількості осіб інтереси та потреби.

Наразі в уже проголосованому у першому читанні законопроєкті містяться десятки суперечливих норм, які викликали критику як громадськості, так і професійних правників. І є великий ризик, що правки щодо всіх них не будуть подані та враховані.

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.